Як допомогти дитині подолати травматичний стрес

 

    Запевніть дитину, що ви зробите все, щоб вона була у безпеці. Ваша реакція багато в чому визначає те, як буде реагувати на подію дитина.Слідкуйте за тим, як ви самі поводитесь.

    Майте на увазі, що реакція дитини може бути різною в залежності від віку.  Будьте уважні до поведінки дитини і зверніться за професійною допомогою,  якщо зміни в поведінці особливо гострі й тривалі. Ваша дитина може бути дратівливою,  гиперактивою, тривожною, виявляти труднощі сну і харчування, зміни в поведінці (наприклад, не захоче більше грати з друзями на вулиці), але майте на увазі, що це нормальні реакції на ситуацію стресу, яку вона пережила. Почуття дітей часто знаходять вираження в тілесних реакціях (головний біль, біль у животі тощо) та поведінці (дратівливість, лють). Якщо ці симптоми тривають довше трьо-чотирьох тижнів, зверніться за допомогою.

    Поговоріть з дитиною про те, що сталося. Будьте правдиві. Те, скільки ви можете сказати дитині і як ця інформація повинна бути  залежить від віку. Основне завдання незалежно від віку - це допомогти дитині відновити відчуття безпеки.

Для дошкільнят досить визнати, що «щось недобре сталося, мама і тато засмучені, але з ними все нормально, і вони захистять тебе від біди».

Початкова школа  З'ясуйте, що вони знають, що з цього приводу думають, що чули від інших дітей. У цьому віці діти мають потребу в логіці і розумінні. Переконайте  молодших дітей , що ніякі їхні проступки не є причиною того, що сталося.

Середня школа. Ви можете поділитися інформацією, яка у вас є. Постарайтеся організувати обговорення, знову ж з'ясуйте, що дитина чула і дізналася з інших джерел. Деякі підлітки можуть робити вигляд або стверджувати, що їх це не зворушило, або, навпаки, бути дуже збудженими. Обидва типи реакцій нормальні в підлітковому віці. Не змушуйте дитину виходити на обговорення, поки вона не буде готова до цього.

Спокійно висловіть свої емоції, але пам'ятайте, що ваша  врівноважена поведінка буде більше сприяти почуттю безпеки.

    Допоможіть дитині усвідомити його власні почуття. Підкресліть, що це - нормально відчувати ті почуття, які в ситуації, що склалася, захопили його.

    Приділяйте дитині більше часу і уваги. Допоможіть дитині заспокоїтися як через психологічний канал, так і фізичний - дитині може знадобитися не тільки більше ласки і уваги, але також більше виходу фізичної енергії. Почніть займатися спортом, або простими фізичними навантаженнями.

    Вкладання спати може бути дуже важливим моментом. Використовуйте його для того, щоб побути з дитиною, почитати йому казку, або  просто розповісти про те як пройшов день. Розмовляйте, не мовчіть. Ви повинні чути своє дитя.

    Дозвольте дитині задавати питання, говорити про події, висловлювати свої почуття.

    Придбайте  необхідні матеріали - пластилін, фарбами, журналами. Арт-терапевтичні прийоми дуже бажані в цей час. Вони допомагають через дрібну моторику зняти напругу та  «витягнути» на поверхню все, що відбувається в середині.

    З маленькою дитиною можна  і бажано грати.  Грайте з маленькою дитиною, щоб допомогти їй відіграти свої страхи і занепокоєння. Дитина може повторювати знову і знову гру або розповідь. Це може бути втомливим для батьків. Однак це важливо для дитини.  Вона стежить за реакцією батьків на її розповідь . Якщо ж дитина застряє і повторення триває багато тижнів без зміни, зверніться до психолога.

    Дотримуйтеся розпорядку в їжі, гри, сні. Це допоможе дитині відновити почуття стабільності і безпеки. Уникайте непотрібних змін. Бажано  більше пити рідини. Вона допоможе вивести з організму небажані «погані» речовини, що утворюються у відповідь на страх та напругу.

    Діти особливо чутливі після травматичної події. Вони можуть гостро реагувати на звуки, запахи, місця, які нагадують їм про подію. Майте на увазі, що ці чинники можуть викликати сильні емоційні реакції через багато часу після травматичної події. Пам'ятайте, що діти виживають і відновлюються після травматичної події, але на це потрібен час. Дайте дитині і собі час на це.

    Зверніться за допомогою, якщо ви самі відчуваєте себе тривожно й засмучено.

Ви зможете бути кориснішим для дитини,
якщо ви будете вести себе спокійно і впевнено.